Аденоїдит – чому виникає та як лікувати?

04.06.2023 Mariann

Аденоїдит є одним з найпоширеніших захворювань у дітей, що стосується верхніх дихальних шляхів. Це запальний процес, який впливає на аденоїди – невеликі лімфоїдні тканини, розташовані у задній частині носоглотки. Аденоїди відіграють важливу роль у захисті організму від інфекцій, але коли вони запалюються, можуть виникати різноманітні проблеми з диханням та інші неприємні симптоми.

Зміст

Що таке аденоїдит та аденоїди?

Аденоїдит – це запалення аденоїдів, що є частиною лімфатичної системи у верхніх дихальних шляхах. Аденоїди знаходяться у задній частині носоглотки, за носовими ходами, і складаються з лімфатичної тканини. Вони виконують важливу роль у захисті організму від бактерій та вірусів, що потрапляють у дихальні шляхи.

Аденоїди є найбільш активними у дитячому віці, коли імунна система розвивається. Зазвичай, з віком, вони поступово зменшуються в розмірах і частіше зникають до підліткового періоду. Аденоїди виконують функцію пастки та фільтрації мікроорганізмів, які потрапляють у носову порожнину. Однак, коли аденоїди стають запаленими або збільшеними, вони можуть створювати проблеми з диханням та здоров’ям.

Аденоїдит виникає в результаті запалення аденоїдів, зазвичай внаслідок інфекційного процесу. Інфекція може бути бактеріальною або вірусною. Запалення може бути гострим або хронічним, залежно від тривалості та частоти виникнення симптомів. В JMC клініці є сучасне відділення педіатрії, де працюють кваліфіковані фахівці. Деталі за посиланням https://jmc.org.ua/

Аденоїдит зазвичай виявляється у дітей, оскільки їхні аденоїди активніші та більш схильні до запалення. Проте дорослі також можуть страждати від цього захворювання. При наявності аденоїдиту рекомендовано звернутися до лікаря, який здійснить огляд та призначить відповідне лікування.

Причини розвитку аденоїди ту у дітей

Аденоїдит у дітей може розвиватися з різних причин. Основними факторами, які сприяють появі аденоїдиту, є:

Інфекції: Аденоїдит часто виникає внаслідок інфекційного процесу, спричиненого бактеріями або вірусами. Найчастіші інфекційні агенти, що спричиняють аденоїдит, включають віруси грипу, простого герпесу, респіраторного синцитіального вірусу (RSV), аденовіруси, а також бактерії, зокрема стрептококи та стафілококи.
Алергії: У деяких дітей це захворювання може розвиватися внаслідок алергічної реакції на різні алергени, такі як домашні тварини, пліснява та інші. Алергічний аденоїдит може спричиняти збільшення розмірів аденоїдів і порушення їх функції.
Генетична схильність: У деяких випадках наявність аденоїдиту може бути спадковою. Якщо у близьких родичів дитини було таке захворювання або інші хвороби верхніх дихальних шляхів, імовірність розвитку аденоїдиту може бути вищою.
Постійна експозиція інфекційним агентам: Діти, які перебувають у неблагополучних умовах середовища, наприклад, у дитячих садках або школах, де частіше зустрічаються інфекційні хвороби, можуть бути більш схильними до розвитку аденоїдиту. Постійний контакт з іншими дітьми може сприяти передачі інфекційних агентів та запалення.
Ослаблений імунітет: Діти зі слабким імунітетом мають більший ризик розвитку аденоїдиту. Імунологічні порушення або хронічні захворювання, такі як імунодефіцитні стани, можуть призвести до збільшення вразливості організму до інфекцій та запалення аденоїдів.
Перехресна реакція: Іноді аденоїдит може розвиватися внаслідок існування іншого запального процесу у верхніх дихальних шляхах, такого як тонзиліт або гайморит. Запалення у цих областях може поширитися до аденоїдів, спричиняючи їх запалення.

Класифікація аденоїдиту

Аденоїдит може бути класифікований за кількома ознаками. Основні класифікації аденоїдиту включають:

За тривалістю:

Гострий аденоїдит: виникає раптово і проявляється сильними симптомами, такими як біль у горлі, висока температура, утруднення дихання і збільшення аденоїдів.
Хронічний аденоїдит: триває протягом тривалого періоду (більше 12 тижнів) і може проявлятися менш вираженими симптомами, такими як утруднення дихання через ніс, часті застуди, нічний хропіння тощо.

За ступенем гіпертрофії (збільшення розміру) аденоїдів:

І ступінь: аденоїди займають близько 25% просвіту носової порожнини.
II ступінь: аденоїди займають близько 50% просвіту носової порожнини.
III ступінь: аденоїди займають більше 75% просвіту носової порожнини.

За характером запального процесу:

Катаральний аденоїдит: характеризується запаленням аденоїдів без утворення гною.
Гнійний аденоїдит: супроводжується формуванням гною на поверхні аденоїдів.

Симптоми аденоїдиту у дітей

Аденоїдит проявляється різними симптомами, включаючи відчуття печіння, лоскотання або дискомфорту в області носа, також може спостерігатися дискомфортом під час ковтання. Пацієнти також можуть відчувати збільшений шум при диханні, зокрема хропіння під час сну. Порушення сну є ще одним симптомом, що проявляється тривогою та поверхневістю сну.

Одним з основних симптомів аденоїдиту є обмеження повноцінного дихання через відчуття “закладеності носа”, що змушує хворого переходити на дихання через рот. Це може супроводжуватися гугнявістю.

Додатковими проявами аденоїдиту можуть бути наявність слизових або слизово-гнійних виділень. Кашель також може бути присутнім, включаючи сухий кашель або кашель з відхаркуванням невеликої кількості слизу. Кашель загострюється особливо в горизонтальному положенні тіла, наприклад, вночі або після пробудження. Нерідко пацієнти з аденоїдитом можуть також відчувати інтоксикаційний синдром, що проявляється підвищенням температури тіла, головним болем, загальною слабкістю, втратою апетиту та загальним нездужанням.

Діагностика аденоїдиту

Діагностика аденоїдиту (запалення аденоїдів) включає проведення декількох клінічних та інструментальних процедур для оцінки стану аденоїдів і встановлення точної діагнозу. Основні методи діагностики аденоїдиту включають:

Медичний огляд та анамнез: Лікар проводить спеціальний огляд горла та носової порожнини, оцінює симптоми, які можуть вказувати на наявність аденоїдиту. Лікар також збирає анамнез, дізнається про скарги хворого та його медичну історію.
Фарингоскопія: Лікар використовує спеціальний інструмент, який називається фарингоскопом, для огляду задньої стінки горла. Цей метод дозволяє лікарю оцінити ступінь збільшення аденоїдів та виявити ознаки запалення.
Рентгенографія носової порожнини: Рентгенографія може бути використана для отримання зображень аденоїдів. Цей метод допомагає визначити ступінь збільшення аденоїдів та оцінити їхнє розташування в носовій порожнині.
Ендоскопія: Цей інструментальний метод використовує гнучку трубку з камерою (ендоскоп) для огляду носових ходів та аденоїдів. Лікар може отримати детальнішу інформацію про стан аденоїдів та виявити ознаки запалення.

Враховуючи результати всіх цих досліджень, лікар може поставити остаточний діагноз аденоїдиту і визначити оптимальний план лікування. Важливо звернутися до кваліфікованого лікаря для правильної діагностики та подальшого лікування аденоїдиту.

Лікування аденоїдиту

Лікування аденоїдиту може бути консервативним або хірургічним, залежно від ступеня тяжкості захворювання та індивідуальних особливостей пацієнта. Основні методи лікування аденоїдиту включають:

Консервативне лікування:

Медикаментозна терапія: Застосування протизапальних препаратів, антибіотиків (у випадках, коли існує бактеріальна інфекція), антигістамінних препаратів (у разі алергічного компоненту), які спрямовані на зменшення запалення, зменшення відхаркування та поліпшення дихання.
Назальні препарати: Використання судинозвужувальних препаратів або назальних крапель для зменшення набряку слизової оболонки носа та полегшення дихання.
Фізіотерапія: Застосування процедур, таких як промивання носових ходів солевими розчинами або фізіотерапевтичні процедури, які сприяють зменшенню запалення та поліпшенню дихання.

Хірургічне лікування:

Аденотомія: Це хірургічна процедура, під час якої здійснюється видалення збільшених аденоїдів. Це виконується за допомогою спеціального інструменту, який вводиться через рот або ніс.
Аденотонзилектомія: У випадках, коли аденоїдит супроводжується збільшенням глоткових мигдалин (тонзил), може бути рекомендовано одночасне видалення аденоїдів та глоткових мигдалин. Це більш радикальна хірургічна процедура, яка здійснюється під загальною анестезією і включає повне видалення аденоїдів та тонзил.
Імуномодулятори: В деяких випадках можуть бути призначені препарати, що мають на меті покращення імунної системи та запобігання повторним запаленням аденоїдів.
Лікування супутніх захворювань: Якщо аденоїдит супроводжується іншими захворюваннями, такими як алергічні реакції чи хронічний синусит, лікар може призначити додаткову терапію для їх контролю та лікування.

Вибір методу лікування аденоїдиту залежить від багатьох факторів, таких як вік пацієнта, ступінь збільшення аденоїдів, наявність супутніх захворювань та індивідуальні особливості. Важливо звернутися до кваліфікованого лікаря, який після ретельного обстеження зможе рекомендувати найбільш ефективний метод лікування в конкретному випадку.