Вульвіт – причини, симптоми, лікування

Вульвітом називається запальний процес, що охоплює слизову оболонку зовнішніх жіночих статевих органів. Слизова оболонка піхви може також залучатися до патологічного процесу, а може і залишатися непошкодженою. Якщо запалення поширюється на зовнішні статеві органи і піхву, то захворювання називають вульвовагінітом. Вульвіт може зустрічатися в будь-якому віці.

Можливі причини розвитку вульвіту

Інфекційно-запальний процес на слизових вульви може виникати при безпосередньому проникненні збудників з навколишнього середовища або при запальних захворюваннях піхви, шийки матки, порожнини матки (коли слизова оболонка піддається постійному впливу містять різні мікроорганізми виділень зі статевих шляхів).

Безпосереднє інфікування слизової оболонки при вульвіті може статися через недотримання особистої гігієни, травм зовнішніх статевих органів, шкірних захворювань (екзема, псоріаз), попрілостей (у тому числі – при надмірній вазі). До факторів ризику відноситься також опущення та/або випадання матки, цукровий діабет, геморой, нетримання сечі, дистрофічні (спричинені порушенням кровопостачання) зміни слизової оболонки. Так, наприклад, вульвіт у дітей дещо частіше розвивається паралельно з попрілістю, а в старечому віці переважають дистрофічні зміни.

Розвитку вульвовагініту часто передують безсистемний прийом протимікробних засобів (антибіотики) або їх тривале застосування, лікування гормонами кори надниркових залоз (глюкокортикоїди — дексаметазон, преднізолон та інші), вагітність, прийом препаратів естрогену, порушення обміну речовин, протипухлинне лікування, променева роботи яєчників; імунодефіцити.

Розвиток вульвіта у дівчаток часто пов’язують із недостатньою гігієною або носінням тісної білизни.

У жінок репродуктивного віку вульвіт найчастіше пов’язаний із кандидозом (молочницею), трихомоніазом, бактеріальним вагінозом.

Основні симптоми вульвіту

Розрізняють гострий і хронічний вульвіт, а також абсцес вульви та виразки слизової оболонки.

У гострій стадії захворювання слизова оболонка зовнішніх статевих органів стає набряковою, гіперемованою (почервонілою). Відзначається досить сильне печіння та/або свербіж, біль при сечовипусканні, під час статевого акту. Слизова оболонка зовнішніх статевих органів часто покрита білими або гнійними нальотами.

Хронічний вульвіт у жінок може виявлятися тими самими ознаками, що й гострий (вираженими меншою мірою) або мінімальними змінами слизової оболонки.

При абсцесі вульви набряк швидко наростає, набуває своєрідної консистенції. Відзначається підвищення як місцевої, так і загальної температури тіла.

Іноді вульвіт супроводжується появою виразок на слизовій оболонці. Їх перебіг погіршується свербінням, через який пацієнтка постійно їх травмує при розчісуванні. Отже, якщо говорити про основні симптоми вульвіту, то серед них можна виділити наступні:

• Свербіж та печіння в області зовнішніх статевих органів.
• Почервоніння та припухлість вульви (зовнішніх геніталій).
• Болісні відчуття при дотику або під час сексуальної активності.
• Відчуття печіння під час сечовипускання.
• Виділення зі змішанням крові та неприємний запах з вульви.

Якщо у вас є підозра на вульвіт або ви спостерігаєте подібні симптоми, рекомендується звернутися до лікаря або гінеколога для правильної діагностики та призначення лікування.

Методи лікування вульвіту

При явищах вульвіту лікування має мати комплексний характер. Воно складається із специфічних та неспецифічних заходів.

Неспецифічне лікування вульвіту включає дієту (забороняються гострі страви і приправи, спиртне), статевий спокій, використання рослинних препаратів і відварів трав, які мають протизапальну дію.

Специфічні заходи полягають у використанні різних протимікробних засобів (залежно від конкретного збудника хвороби). Ця група препаратів призначається як зовнішньо, так і для прийому внутрішньо. Застосовують спринцювання, креми, сидячі ванни та інші процедури.

При виявленні іншого захворювання, що потенційно могло спричинити розвиток вульвіту, лікування має бути спрямоване також на усунення цієї причини.

Важливо пам’ятати, що самолікування може призвести до ускладнень, тому медична консультація у цьому випадку є необхідною.