Дистимія – види, симптоми та лікування

Дистимія – патологічний стан, що виявляється розвитком затяжної субдепресії, з симптоматикою і клінічним перебігом, недостатніми для постановки діагнозу «депресія», проте носить тривалий хронічний перебіг (тривалістю не менше двох років). Згідно з іншим визначенням, даний стан прийнято вважати затяжною, що приймає хронічний перебіг депресією.

Даний стан переважно виникає у молодих осіб, хоча часом він розвивається і у середньому віці. Клінічна картина дистимії характеризується мінімальною вираженістю зниженого настрою з величезним переважанням соматовегетативних проявів.

Класифікація дистимії

За своєю течією дана патологія може бути:

• дистимією з великим єдиним депресивним епізодом (так звана подвійна депресія);
• дистимією з повторюваними депресивними великими епізодами (подвійна депресія);
• дистимія без депресивного великого епізоду (так звана «чиста» дистимія).

Симптоми дистимії

Дистимія (дистимічний розлад) є типом хронічного депресивного розладу, характеризується тривалим періодом низького настрою, нижчим рівнем енергії та інтересу, і загальним почуттям незадоволеності життям. Ось деякі з основних симптомів дистимії:

• Постійний поганий настрій: Людина з дистимією відчуває себе пригніченою, сумною або постійно задоволеною протягом більшості днів протягом не менше двох років (у дорослих) або одного року (у дітей та підлітків).
• Втрата інтересу: Знижений інтерес у багатьох аспектах життя, включаючи забави, хобі, роботу, навчання, спілкування з друзями і родиною.
• Енергетичний дисбаланс: Відчуття втоми, недостатньої енергії, сну і недостатньої активності.
• Знижене самовідчуття: Низька самооцінка, відчуття безнадії, неефективності та нездатності досягнення успіху.
• Зміни апетиту: Зазвичай, дистимія може призводити до втрати апетиту або, навпаки, до надмірного  переїдання.
• Зміни сну: Проблеми зі сном, такі як безсоння або занадто довгий сон.
• Знижена концентрація: Важкість у зосередженні, прийнятті рішень і пам’яті.

Важливо зазначити, що симптоми дистимії можуть проявлятися в різний спосіб у різних людей. У деяких випадках дистимічні симптоми можуть бути менш вираженими, а в інших – більш виразними і впливати на їх повсякденне функціонування. Якщо ви маєте підозру на дистимію або подібні симптоми, рекомендується звернутися до кваліфікованого психіатра або психолога для оцінки та допомоги.

Причини дистимії

Дистимія може бути спричинена комбінацією факторів. Генетичні складності в сім’ї можуть підвищити схильність до дистимії. Також біохімічні дисбаланси, зокрема зміни в роботі нейротрансмітерів, можуть впливати на настрій та сприяти розвитку дистимії. Сильний стрес, травматичні події, проблеми на роботі або в особистому житті також можуть викликати дистимію.

Крім того, хронічні хвороби або небезпечні звички, такі як вживання алкоголю або наркотиків, можуть впливати на розвиток дистимії. Важливо розглядати ці причини в контексті кожної конкретної особистості, оскільки розлад може бути комплексним і виникати з декількох одночасно діючих факторів. Для з’ясування і ефективного управління дистимією рекомендується звернутися до професіональних спеціалістів.

Основні види дистимії

Існує два основних види дистимії, а саме соматизована (катестетична) та характерологічна (характерогенна) дистимія.

Соматизована дистимія

При даній формі дистимії характерними є скарги на загальне нездужання та погане самопочуття, почуття серцебиття, запори, сльозотечі, задишку, порушення сну з частими пробудженнями. Знижений настрій протікає із слабко вираженим з переважанням почуття тривоги. Часто фізичні симптоми протікають із наростаючими порушеннями настрою із формуванням загальної симптоматики. Відзначається пригніченість, почуття тужливості.

Характерологічна дистимія

У клінічній картині даної форми дистимії переважними є стійкі розлади, що зазвичай зберігаються тривалий період часу. Дані розлади виявляються у вигляді схильностей до «хандри», ангедонії, песимізму, ідей про безглуздість свого життя та свого існування. У хворих часто спостерігається поганий настрій, хронічний депресивний синдром. З перебігом хвороби також можуть поступово формуватися депресивні світогляди, які часто ґрунтуються на наявному «комплексі невдахи».

Діагностика та лікування дистимії

Діагностика дистимії вимагає від психіатра або психолога збору детальної медичної і психіатричної історії, оцінки симптомів та відповідних критеріїв. Діагноз дистимії може бути встановлений, якщо симптоми тривають не менше двох років (один рік у дітей та підлітків) і не відповідають критеріям для маніакальних або депресивних епізодів.

Лікування дистимії може включати комбінацію психотерапевтичних і фармакологічних підходів. Ось деякі з них:

• Психотерапія: Психотерапевтичне лікування, таке як когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), може бути дуже корисним для розуміння та зміни негативних думок та поведінок, пов’язаних з дистимією. Терапевти допомагають людині розвивати позитивні стратегії для копінгу зі стресом і покращення загального стану.
• Антидепресанти: У деяких випадках може призначатися фармакотерапія, зокрема антидепресанти, для полегшення симптомів. Селективні серотонінові зворотні захоплювачі (ССЗ) і серотонінові і норадреналінові зворотні захоплювачі (СНЗ) є часто використовуваними класами антидепресантів для лікування дистимії.
• Самодопомога та зміни стилю життя: Важливо працювати над покращенням способу життя, таким як правильне харчування, регулярна фізична активність та відпочинок. Самодопомога, така як практика медитації або йоги, також може бути корисною.
• Підтримка родини та соціальна підтримка: Підтримка з боку родини, друзів і соціального оточення може грати важливу роль у покращенні настрою та загального самопочуття.

Лікування дистимії може бути індивідуалізованим залежно від важкості симптомів і індивідуальних особливостей пацієнта. Важливо отримати кваліфіковану медичну допомогу для правильної діагностики та призначення оптимального лікування.