Що таке іпохондрія та як вона проявляється?

Іпохондрія або іпохондричний синдром – це одне з найпоширеніших порушень психіки, яке проявляється в болючому страху захворіти на щось і пошуку у себе симптомів тих чи інших захворювань.

Причини появи іпохондрії неясні, проте це порушення дещо частіше зустрічається у жінок середнього віку, а також у людей, які не зайняті роботою, домашнім господарством тощо.

Які симптоми іпохондрії?

Перші ознаки іпохондрії практично неможливо прийняти за порушення психіки, що починається. Як правило, оточуючі просто вважають, що хворий почав стежити за своїм здоров’ям.

І справді, іпохондрик здебільшого починає вести здоровий спосіб життя, відвідує лікарів, здає необхідні аналізи. Однак усе це робиться у дещо посиленій формі. Приміром, людина починає здавати не тільки справді необхідні, а й усі можливі аналізи, проходить найскладніші дослідження, звертається до нових і нових фахівців, оскільки боїться, що вони не можуть виявити якусь хворобу.

У більшості випадків люди з іпохондрією захоплюються читанням медичної  літератури та із задоволенням дивляться різні телепередачі про здоров’я. Абсолютно всі іпохондрики рано чи пізно приходять до впевненості в тому, що у них є якась важка, небезпечна і практично невиліковна хвороба, причому в рідкісній формі. Саме нетиповістю перебігу нібито наявної хвороби людина з іпохондрією пояснює той факт, що жоден лікар не може її виявити.

Будь-які відчуття та зміни самопочуття іпохондрик трактує виключно як симптоми вже нібито існуючого чи якогось іншого захворювання. Будь-які спроби пояснити ці прояви явними причинами (наприклад, пов’язати спрагу зі з’їденою солоною рибою, а не цукровим діабетом, що розвивається) натикаються на агресію. Хворий на іпохондрію сприймає це як черствість або непрофесіоналізм, часто скаржиться на лікарів у вищі інстанції.

Частина хворих на іпохондрію можуть усвідомлювати абсурдність власної поведінки і розуміють, що обстежуються набагато частіше, ніж варто було б. Проте змінити модель поведінки вони самостійно нездатні.

У ряді випадків іпохондрія поєднується з депресивними станами. І тут симптоми обох порушень психіки взаємно посилюються і «підживлюються».

Важливо, що іпохондрія може перейти в параною (у цьому випадку іпохондрик повністю впевнений у наявності у нього хвороби, яку від нього приховують оточуючі; вони ж нібито хочуть смерті хворого, відмовляючи йому в лікуванні). Іноді іпохондрія є одним із симптомів інших порушень психіки.

Симптоми іпохондрії можуть проявлятися в різних формах і ступенях інтенсивності, але основною характеристикою є перебільшена тривога стосовно власного здоров’я. Ось деякі з типових симптомів іпохондрії:

• Зайва увага до фізичних симптомів: Люди з іпохондрією постійно фіксуються на своїх фізичних відчуттях та симптомах, навіть коли вони незначні або тимчасові.
• Періодичні або стабільні обходи лікарів: Іпохондрики часто звертаються до різних лікарів, медичних спеціалістів та проводять безліч обстежень та тестів, намагаючись знайти підтвердження своїм хворобам.
• Хвилювання про можливі захворювання: Навіть при мінімальних симптомах, люди з цією патологією можуть відразу думати про найгірші сценарії, відчуваючи, що страждають від серйозних хвороб або навіть смертельних захворювань.
• Неможливість заспокоїтися після медичної допомоги: Навіть якщо лікарі заявляють, що нічого серйозного немає, іпохондрики не можуть переконатися в цьому і продовжують переживати.
• Панічні атаки: Іпохондрики можуть відчувати панічні атаки, під час яких симптоми тривоги, такі як серцебиття, поколювання, задишка, здатні підсилюватися.
• Постійний пошук інформації про хвороби: Іпохондрики постійно читають про різні хвороби в Інтернеті, в друкованих джерелах або отримують поради від знайомих, що збільшує їхня тривогу і неспокій.

Важливо розрізняти іпохондрію від реальних медичних захворювань. Люди з іпохондрією можуть дійсно переживати симптоми, але при цьому медичні обстеження не підтверджують наявності будь-якої серйозної хвороби. У випадку будь-яких тривожних симптомів рекомендується звернутися до кваліфікованого лікаря для належного обстеження та діагностики.

Як виявити іпохондрію?

Іпохондрія, незважаючи на поширеність, відносно рідко діагностується. Симптоми іпохондрії приймають за особливість поведінки, правильне ставлення до власного здоров’я, часто не звертаючи уваги надмірну заклопотаність. Тим часом, хвороба повільно прогресує.

Якщо стан хворого дозволяє запідозрити іпохондрію, його обов’язково слід проконсультувати в досвідченого психіатра. Швидше за все, іпохондрик сам із задоволенням погодиться на огляд ще одного лікаря, особливо, якщо не знатиме про його безпосередню спеціалізацію.

Лікувати іпохондрію слід обов’язково. По-перше, вона може прогресувати, позбавляючи людину нормального життя. По-друге, іпохондрія загрожує захопленням нетрадиційними методами «лікування», прийомом біодобавок та безконтрольним вживанням лікарських засобів, що цілком може призвести до появи реальних, а не надуманих захворювань.

Причини іпохондрії

Іпохондрія може бути багатофакторним розладом, і причини її розвитку можуть включати психологічні, емоційні, соціокультурні та навіть генетичні аспекти. Ось деякі з можливих причин іпохондрії:

1. Травматичні життєві події: Події, такі як серйозна травма, втрата близької людини або інші емоційно навантажені ситуації, можуть сприяти розвитку іпохондрії, оскільки вони створюють стрес та тривогу.

• Стрес: Постійний стрес, пов’язаний з роботою, навчанням або особистим життям, може сприяти збільшенню тривожних станів і спонукати людину перебувати в постійному стані підвищеної тривоги стосовно свого здоров’я.
• Низька самооцінка та невпевненість: Люди з низькою самооцінкою та невпевненістю у собі можуть  перебувати в постійному стані тривоги і переоцінювати свої фізичні симптоми.
• Генетична спадковість: Існує певна наукова думка, що певна схильність до розвитку тривожних розладів, включаючи іпохондрію, може мати генетичну основу.
• Соціокультурний вплив: Засоби масової інформації, соціальні мережі та інші канали комунікації можуть збільшувати тривожний стан стосовно здоров’я, поширюючи інформацію про хвороби, їх симптоми та наслідки.
• Переживання хвороби близьких: Якщо у близької людини або родича були серйозні захворювання або смерть через хворобу, це може викликати у інших осіб занепокоєння про своє здоров’я і страх перед подібними ситуаціями.

Варто підкреслити, що іпохондрія – це складний розлад, і розвиток цього стану може залежати від взаємодії кількох факторів. Лікарі та психотерапевти можуть допомогти встановити точну причину іпохондрії і розробити індивідуальний підхід до лікування.

Лікування іпохондрії

Лікування іпохондрії зазвичай включає комплексний підхід, орієнтований на зменшення тривоги та навчання пацієнтів краще сприймати своє здоров’я. Основні методи лікування включають психотерапію, фармакотерапію, підтримку від близьких та самодопомогу.

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) є ефективним методом психотерапії для лікування іпохондрії. Цей підхід допомагає змінити негативні паттерни мислення та поглядів, що призводять до вираженої тривоги. Терапевт працює з пацієнтом, щоб допомогти йому розробити здорові стратегії управління тривогами та страхами.

У деяких випадках лікар може призначити анксіолітики або антидепресанти для зменшення симптомів тривоги та панічних атак. Фармакотерапія може бути корисною для тимчасового полегшення симптомів та зниження рівня тривоги.

Підтримка близьких може бути дуже корисною для пацієнтів з іпохондрією. Розуміння та емоційна підтримка можуть допомогти знизити тривогу та полегшити стан.