Розпад сім’ї

Сучасна сім’я, в сучасному суспільстві, з усіма його особливостями, все більше і більше схильна до ризиків розпаду. Невблаганна статистика служити лише зайвим підтвердженням цього – частка розлучених пар тільки збільшує з кожним роком. Розлучення, як формальне припинення шлюбу між подружжям, стає все більш поширеним явищем в сучасному суспільстві. Одна не все так категорично – при порівнянні кількості розлучень до кількості весіль за такий же період і з загальним числом шлюбів, то виявляється, що зазвичай розпадається всього лише приблизно 3% сімей. Жінки частіше розчаровуються в чоловіка і його повсякденній поведінці в умовах сімейно життя, а ось чоловіки частіше відзначають свою незадоволеність в конкретним шлюбом на всю сім’ю, розчаровуються безпосередньо в самій ідеї і цінності сімейного життя і сім’ї в цілому.

Страждають не дорослі – страждають діти!

Розпад сім’ї завжди є драматичним подією, якщо навіть не сказати більше – трагічним. Виникають складні комплекси різних важких емоційних переживань, з якими неодмінно потрібно бороти і спробувати впоратися. Це важко не тільки кожному з подружжя, а й набагато важче для дітей. Саме задля для дорослих, а безпосередньо для дітей. Для цієї вікової групи розлучення є вираженим трагічним подією, яке може бути те саме втрати одного з близьких людей. У короткострокові перспективи стрес від розлучення батьків може виявлятися у дітей у вигляді відчуття беззахисності або втрати почуття наявної цілісності всієї родини, а також у вигляді гніву і гнівних емоцій через самостійної неможливості будь-яким чином вплинути на дану ситуацію, що склалася. В умовах довгострокової перспективи, розрив відносин між членами шлюбу може мати серйозний вплив на здатність дитини в далекому майбутньому утворити свою сім’ю, адже спостерігав за розлученням дитина часто просто боїться повторення такої події вже в своєму власному житті.

Зменшити стрес

Виняток в цьому випадку можуть служити ті життєві випадки, коли в родині діти зазнавали постійних конфліктів і сварок з батьками, і т. п. У даному випадку, при розлученні батьків, якщо діти перебувають в дошкільному або шкільному віці, не потрібно в корені змінювати їх звичний уклад і спосіб життя – змінювати дитячий сад або школу. Адже саме шляхом збереження звичного укладу життя дитини, можливо полегшити всі переживання і стресові ситуації.

Чи не час дорікати

Хоч би яким ні поганим розлучення для становлення і розвитку в тому числі і дитячої психіки, не можна все ж скасовувати свободи і права людини на пошук свого життєвого щастя, затишку і почуття комфорту. Такі права особистості в сьогоднішні дні цінуються досить дуже високо, а відповідно і розплачуватися за них доводиться деколи дуже навіть дорогою ціною. Також, невідомо, що ж спочатку краще – зберігати сім’ю, яка по суті вже розпалася, створюючи лише відчуття видимості, або надати можливість всім учасникам сім’ї шукати нові, можливо кращі для них життєві шляхи. Дане питання, що не має при будь-яких суперечках єдиного і однозначного, в якійсь мірі справедливого для всіх учасників і випадків відповіді. Не потрібно поспішно і строго судити.

Коли ж найбільш великі ризики розпаду сім’ї?

На перший погляд може здатися, що можливий ризик зростає з тривалістю спільного сімейного життя, коли має місце накопичення солідного вантажу взаємних претензій, невдоволень і розчарувань. При спільного життя, включаючи сімейну, відбувається становлення сімейних звичок, які полегшують будь-яким спробам подолання труднощів. Подружжя дорожать цими звичками і зв’язками, а також і почуттями. Тому неминучими при розлученні є і нові труднощі – непомірно великі ціни за часом не підкріплену нічим надію на майбутнє абсолютне щастя. Ризики найбільше саме на самому початку спільного сімейного життя, коли молоде подружжя тільки починають вчитися пристосовуватися до «існування» один одному, коли в даний період також у них вироблених спільних звичок, деяких зв’язують їх разом обставин і будь-яких зобов’язань, навичок спільного співробітництва.

Ризик розпаду сім’ї

Дві третини розлучень виникають на першому п’ятилітті після укладення шлюбу, а половина з них припадає саме на перший рік подружнього життя.

Ризик виникнення ранніх розлучень набагато більше у великих мегаполісах і містах, ніж в провінційних районах. Цьому сприяє переплетення безлічі чинників і умов. У великих містах має місце більше населення, які приїхали з інших населених пунктів і областей, і набагато слабкіше зв’язують їх разом традиції. У великих містах людина набагато менше піддається контролю навколишнього його суспільства, тоді як в селах або селищах кожен знає один одного і орієнтується на відносинах інших безпосередньо до себе. Дуже різняться також і очікування, вимоги до партнера і шлюбу в цілому: тих, що живуть у великих містах вони більше пофарбовані переважно індивідуально-особистісними засадами, образами і установками. При цьому відповідно і шанси на зустріч з такою людиною, життєві позиції у якого дуже відрізняються від ваших, значно зростають. До всього ще й простори для нових пошуків здаються набагато широкими. Залишається додати до цього, що ступінь психологічної напруженості людей зростає прямо пропорційна до розміру міста, в якому вони проживають, якого не гармонізують відносини між подружжям.