Роздвоєння особистості

У цій статті ми поговоримо трохи про роздвоєння особистості або шизофренію, якою в активній або пасивній формі страждають багато. Так-так, вам може здаватися, що ви абсолютно нормальна людина, але в вас можуть бути присутніми зачатки цієї хвороби, які ви не помічаєте. Звичайно ж в активну фазу переходить не так багато латентних шизофреніків, але знати механізм цієї хвороби буде корисно багатьом.

Що ж відбувається з особистістю Людини, у якого з’явилися ознаки шизофренії?

Його цілісність порушується

Взагалі, цілісність особистості не дається від народження, а формується в середовищі. Коли відносини з середовищем складаються благополучно, тобто суб’єкт приймає середу, а вона – його, то формується нормальна, несуперечлива, цільна особистість.

При шизофренії ж виникає розщеплення, дисоціація особистості. А потім у міру розвитку хвороби може статися і розпад особистості. Основа психозу – деперсоналізація і дереалізація. Деперсоналізація- це коли людина втрачає свою персону. Йому здається, що це вже не він, а хтось інший. Дереалізація – це втрата розуміння реальності. Людина перестає фільтрувати інформацію, вона накопичується в надлишку і як би підриває його зсередини. Виникає внутрішній хаос, руйнується відчуття самостійності (деперсоналізація) і втрачається адекватне сприйняття реальності. Це згубно відбивається на відносинах хворого як з мікро-, так і з макросоциума.

Роздвоєння особистості і сім’я

Як шизофреніки і шизоїди будують свої відносини в родині? Перш за все, необхідно відзначити, що особливістю шизофренії є зниження психічної активності. Хворих стомлює розумова напруга, стомлює і спілкування з іншими людьми.

Здорова сім'я
Людям з роздвоєнням особистості важко побудувати здорову сім’ю

Особливо важко їм дається спілкування не формальне, не поверхового, а пов’язане з проявом глибоких почуттів – любові, прихильності, душевної близькості. Таке спілкування зачіпає ядро ​​їх особистості, а особистість шизофреніка, як ми вже сказали, пошкоджена. Любов же виникає перш за все в сім’ї, по відношенню до найближчих родичів: матері, батькові, братам і сестрам. Тому для шизофреніка сімейні взаємини – найболючіша сфера. Саме вона в першу чергу перенапружується і відторгається.

Шизофренік починає відторгати близьких людей. Адже любов вимагає великих емоційних витрат. А у шизофреніка з емоційністю великі проблеми. Звичайно, у деяких хворих можуть зберігатися якісь вузькі, виборчі прихильності до одного з членів сім’ї, до одного, до дитини. Але в цілому емоційність – їх слабке місце, і щоб утриматися в якихось рамках, вони (зрозуміло, на несвідомому рівні) починають відторгати те, що для них найбільш енергетично затратне, – любов.

Але з іншого боку, ставлення до близьких у них подвійне, амбівалентне. Насправді потреба в любові є, тому ситуація відторгнення травматична. І цей внутрішній конфлікт викликає агресію. В результаті у шизофреніка виникає агресивне відторгнення близьких при тому, що без них він існувати не може. Найбільш часто хворі на шизофренію відчувають до близьких такий стан, як «любов-ненависть».

Залишити відповідь