Везикуліт – види, діагностика та лікування
Везикуліт – патологічний стан, що проявляється запаленням насіннєвих бульбашок. Переважно воно розвивається як ускладнення інших запальних захворювань – хронічних захворювань сечостатевої системи (простатити, уретрити, епідидиміти), а також загальних інфекційних захворювань (грипу, ангіни, остеомієліту тощо). Але в переважній кількості випадків везикуліт розвивається в осіб, які тривалий час страждають на хронічну форму простатиту.
Самостійно дана патологія зустрічається досить рідко, переважно везикуліт супроводжує простатит, уретрит, епідидиміт. Інфекція в них може потрапляти з кінцевої ділянки уретри або простати, а також гематогенним шляхом.
Види везикуліту
Розрізняються гострий та хронічний везикуліти. Симптоматика і клінічна картина гострого везикуліту подібна до гострого простатиту. У переважній більшості медичних випадків захворювання протікає у хронічній формі.
Чинники, які провокують розвиток везикуліту
- Простатит
- Загальні чи часті місцеві переохолодження.
- Часті запори та порушення процесу дефекації.
- Тривала та часта робота сидячи.
- Надмірна статева активність.
- Тривале утримання від статевих відносин.
- Ведення малорухливого способу життя.
- Пригнічення імунної системи.
Симптоми везикуліту
Хворі скаржаться на слабкість, стомлюваність, підвищення температури тіла до субфебрильних чисел. Відзначаються болі в надлобковій ділянці, в зоні промежини, які віддають у пах, в область крижів або поперек. Болі зазвичай посилюється при повному сечовому міхурі та під час акту дефекації. Також при дефекації у хворих можуть виявлятись виділення з уретри. Хворі відзначають, що еякуляція у них стає неприємною та хворобливою, а в спермі з’являються домішки крові. Всі ці симптоми можуть бути індивідуально вираженими незначною мірою або відсутні.
За відсутності необхідного лікування перебіг везикуліту загострюється – температура підвищується до 39 С, болючість та інші симптоми захворювання посилюються. Може розвиватися нагноєння у насіннєвих бульбашках. Хронічно везикуліт, що протікає, може поширитися на придатки яєчка, викликавши появу епідидиміту.
Методи діагностики везикуліту
Для діагностики везикуліту проводять ректальне обстеження, а також загальні аналізи крові та сечі, ультразвукову інтраскопію, бактеріальний посів секретів, що виділяються з насіннєвих бульбашок. Даних обстежень буває зазвичай достатньо для встановлення лікарем-фахівцем остаточного діагнозу.
Методи лікування везикуліту
Лікування везикуліту є консервативним, обов’язково в умовах стаціонару лікарні. Хворим призначається антибактеріальна терапія, проносні препарати, що м’яко впливають, ректальні свічки з анестетиками. Під час відсутності гострого запалення показано проведення фізіотерапевтичних процедур. При нагноєнні насіннєвих бульбашок проводиться операція.
Профілактика везикуліту
Профілактика везикулітів полягає в лікуванні основного патологічного стану та усуненні факторів ризику, що сприяють виникненню захворювання.
Профілактика везикулітів полягає в лікуванні основного патологічного стану та усуненні факторів ризику, що сприяють виникненню захворювання.
Наведена інформація не є рекомендацією для лікування везикуліту, а є коротким описом проблеми з метою ознайомлення. Не забувайте, що самолікуванням можна нашкодити своєму здоров’ю.
