Коли і як починати виховання дитини?

Кажуть, що виховання дитини потрібно проводити з першого дня життя. Однак це зовсім не означає, що з самого першого дня потрібно дресирувати дитя, застосовуючи потужний спосіб заохочення – покарання. Це ні до чого, за винятком появи почуття дискомфорту, не приводить. Проте, з місяців 6-7 доводиться починати дозувати вираження своєї любові. Звичайно, воно ніколи не повинно опускатися нижче певного, потрібного саме вашому малюкові рівня, але саме в цьому віці пора ставати більш обачними. Любити дитину потрібно завжди, проте проявляти свою любов потрібно, коли більше – коли менше. Спробуйте брати малюка на руки частіше під час його гарного настрою – коли він посміхається. Тим не менш, не забувайте бути поруч і в моменти примх. Спробуйте бути ближче до дитини, коли він веселий і задоволений, і трохи далі – коли він плаче. Іншими словами, не варто карати його позбавленням своєї любові і себе (наприклад, відходом з кімнати), і вже тим більше – проявами нелюбові (злим тоном, криками). Спробуйте, дозуючи вираження любові, показати малюкові, коли йому дають її більше. Тим самим ви навчите його завойовувати любов не ревом і криками, а схильністю і посмішками. Зрозуміло, як будь-яке «виховне» правило, ці поради не повинні купувати характеру стійкої непохитності. І утішимо, і пошкодуємо, коли треба, і балуємо-любимо завжди і всякого – чи плаче, сміється, вередує чи грається. Але все ж відкритого спілкування і веселого – більше, а плаче без причин, хникати менше.

Правильний підхід до виховання дитини

У дозуванні вираження любові потрібна ювелірна точність, тому як прихильність дитини до матері завжди йде поряд зі страхом її втратити. Малюк не самостійний – сам він ще нічого поки не може, він безпорадний перед незрозумілим йому світом, зв’язок з яким поки відбувається тільки через маму: залишитися без неї, це означає «не бути». Періодично виникає в ранньому віці почуття страху розлуки з матір’ю, тобто страх її позбавлення, рівносильний для малюка страху смерті. Тому пізніше цей стан може проявитися у відвідуванні дитячого садка, ясел: плач, опір, «чіпляння» за матір, дуже часто означають «Я боюся без тебе!», А не «Я не хочу туди».

Проте, і надмірна «залюблений» після шести-семи місяців, завдяки якій у малюка зовсім відсутній досвід материнського віддалення-наближення, може принести аналогічні плоди.

Принципи виховання дитини

По суті, все вищевказане є описом одного з ключових принципів виховання дитини. По один бік – материнська «надлюбов», що означає для малюка 100% успіху. По інший бік відсутність цієї любові, що є 100% неуспіхом. В одному випадку малюк позбавлений стимулу, в іншому – паралізований страхом і відчаєм. Батьки будуть найбільш праві, якщо забезпечать малюкові рівні шанси успіху-неуспіху, виконуючи лише страхувальні і підтримують функції. Відчуваючи «міцні» тили, дитина вийде на зустріч зі світом самостійно і зможе випробувати себе: батьки прийдуть на допомогу не раніше, ніж це необхідно, і тільки тоді, коли необхідно. При цьому отримані перемоги малюк буде сприймати як власні (і вони справді його), а ураження допоможуть переживати батьки. Важливо, що дитина буде прагнути шукати і знаходити, здійснювати нові спроби і досягати.

Такий набутий досвід фахівці-психологи називають пошуковою активністю, яка є важливою умовою формування характеру особистості і навіть потенціалу здоров’я дитини. Одне їх проведених американськими вченими досліджень підтверджує цей факт досить переконливо.

Дослідження

Дослідники ставили експеримент на новонароджених щурятами, розділених на А і Б групи. Невірна були поміщені в клітини, де подавалися електричні розряди. Невірна групи А мали можливість уникнути ударів електричним струмом – для чого треба було знайти безпечне місце. Невірна групи Б такої можливості не мали – куди вони не кидалися, всюди їх супроводжувала біль. Провівши серію подібних дослідів, вчені залишили щурят жити звичайним життям. Потім, коли піддослідні стали дорослими, експеримент ускладнили. Першу групу (А) розділили на підгрупи – Аа / Аб. З другою групою (Б) виконали те ж, розділивши її на Ба / Бб. Щурів груп Аа / Ба тепер помістили в клітки, що мають укриття від струму, а щурів груп Аб / Бб – в клітини, де сховатися було нікуди. Отриманий результат вразив вчених. Щури А-групи наполегливо шукали вихід, при тому не тільки там, де він дійсно був (Аа-підгрупа), але і там де він був відсутній (Аб). У той же час щури з Б-групи зовсім не шукали виходу, навіть там, де він був (підгрупа Ба). Це довело, що досвід пошукової активності, який придбали крисята, будучи маленькими, чітко позначився на поведінці дорослих щурів. Однак найдивніше сталося далі. Всім групам щурів була здійснена щеплення злоякісних пухлин. У більшій частині особин Б-групи пухлини зробили щеплення, і гризуни загинули. Але більша частина А-групи не постраждала, так як пухлини у них просто не приживалися. Різниця між підгрупами була відсутня.

Здійснювати проведення подібного експерименту на людях, звичайно, не можна. Але його моделі, спроектовані самим життям, зустрічаються досить часто. При цьому всякий раз нагадуючи нам про те, що виховання дитини формує не тільки душу, а й тілесне здоров’я, тобто людини в цілому.