Аденоїди
Як і всі мигдалини, аденоїди «зупиняють» віруси і бактерії, які містяться у вдихуваному повітрі, не даючи їм потрапити в дихальні шляхи. У маленьких дітей, імунітет яких ще повністю не сформований, працювати миндалинам доводиться часто. При цьому спостерігається запальний процес і збільшення обсягу мигдалини.
Аденоїди при цьому набагато повільніше зменшуються в розмірах після стихання запального процесу. Крім того, саме ця мигдалина швидше за все гіпертрофується (розростається).
В результаті збільшилися аденоїди починають перекривати носові ходи, заважаючи диханню.
Залежно від ступеня перекривання носових ходів, виділяють три ступеня гіпертрофії аденоїдів (відповідно перекриття 1/3, 2/3 і повністю носових ходів).
Внаслідок порушень носового дихання виникає ряд ознак, що вказують на розростання аденоїдів.
Аденоїди у дитини
Діти зі збільшеними аденоїдами частіше дихають ротом. Найкраще це помітно (навіть на ранніх стадіях) під час сну дитини на спині. При цьому можна помітити подих через рот, хропіння у дитини. Часто дитина спить неспокійно, перевертається, намагаючись повернути головку особою в сторону або вниз. Іноді діти прокидаються від відчуття нестачі повітря.
При переважному диханні ротом слизова оболонка носа не може виконувати свою захисну роль. Через це діти зі збільшеними аденоїдами досить часто хворіють.
Порушення нормального носового дихання також призводить до порушення вентиляції придаткових пазух носа, що потенційно провокує розвиток синуситів.
Розрослися аденоїди частково або повністю перекривають глоткові отвори слухових труб, приводячи до порушень слуху, отиту. При цьому діти починають гірше засвоювати нове, маленькі дітки зі значною працею запам’ятовують і вчаться вимовляти нові слова. Спостерігається також ослаблення пам’яті та уваги. Голос дитини поступово стає низьким і гугнявим.
При одночасному розростанні аденоїдів і піднебінних мигдалин порушення дихання виражені найбільш чітко, оскільки при цьому утруднене проходження повітря і через ніс, і через рот.
Іноді збільшення аденоїдів може призводити до порушень стільця і нічного нетримання сечі.
Найбільш важкий перебіг гостре запалення аденоїдів – ангіна носоглоткового мигдалика. Поряд із загальними ознаками ангіни – високою температурою і сильним інтоксикацією – наголошується пекучий біль і печіння в носоглотці.
Діагностування запалення аденоїдів
Оскільки аденоїди не видно при звичайному огляді без спеціального ЛОР-дзеркала, це захворювання важко піддається діагностиці, часто залишаючись недолікованим. Це призводить до розвитку хронічного аженотоїту – запалення аденоїдів.
При наявності вказують на можливе розростання аденоїдів скарг проводять додаткове обстеження дитини.
Найбільш точний, безпечний і безболісний для дитини сучасний метод – це огляд носоглотки за допомогою ендоскопічної апаратури. При цьому в ніс вводять тонку трубочку з камерою на кінці, яка дозволяє оглянути порожнину носоглотки.
На жаль, ендоскопічна апаратура є далеко не скрізь. Тому найпоширенішими методами обстеження дітей з підозрою на розростання аденоїдів залишаються пальцеве дослідження носоглотки, ЛОР-огляд за допомогою спеціальних дзеркал (задня риноскопія) і рентгенівський знімок.
Пальцеве дослідження – метод малоприємний і досить суб’єктивний. При цьому в рот вводять палець, згинають його догори і обмацують аденоїди, визначаючи величину їх розростання.
Огляд аденоїдів за допомогою спеціального дзеркала також проводять через рот. Цей спосіб більш точний, однак теж неприємний для дитини.
Рентгенологічне обстеження – метод досить точний і абсолютно безболісний.
Слід пам’ятати, що якщо за допомогою будь-якого з цих методів висновок про збільшення аденоїдів прийнято на тлі або після перенесеної простуди, ГРВІ тощо, огляд доведеться повторити через 2-3 тижні після одужання (саме стільки часу потрібно аденоїди для відновлення свого розміру і функцій).
Методи лікування аденоїдів
Всупереч поширеній думці, лікування аденоїдів не завжди тільки хірургічне. Строго кажучи, абсолютним показанням до аденотомії (видалення аденоїдів) є тільки гіпертрофія аденоїдів 3-го ступеня, яка не піддається консервативному лікуванню.
У більшості випадків лікування аденоїдів починають з різних консервативних методів. Використовують фітотерапію, гомеопатію, фізіотерапію, антибіотики. Вибір конкретного методу або їх комбінації залежить від віку дитини, стану аденоїдів, супутніх і перенесених захворювань і інших причин.
Хороші результати дає застосування судинозвужувальних засобів, промивання носа сольовими розчинами, дихання солоним повітрям (сольові печери).
Найчастіше правильно підібране консервативне лікування під контролем кваліфікованого ЛОР-лікаря (особливо розпочате на ранніх стадіях) призводить до зменшення розмірів аденоїдів і відновленню їх функцій.
Якщо на лікування аденоїди не реагують або реагують недостатньо, ставиться питання про хірургічне вирішенні проблеми.
Традиційний спосіб видалення аденоїдів – за допомогою спеціального петлеподібного інструменту. Операція досить проста і швидка (15-20 хвилин), як правило, проводиться під місцевим знеболенням.
Традиційна аденотомія має ряд недоліків
- По-перше, місцеве знеболення не виключає повністю больові відчуття, а дитина залишається в свідомості і, відповідно, намагається чинити опір. При цьому можливі випадкові травми навколишніх м’яких тканин.
- По-друге, що знаходиться в повній свідомості дитина часто відчуває страх перед подібною процедурою. Спостерігаючи власну операцію, дитина може отримати психічну травму або навіть неврозоподібний розлад.
- По-третє, традиційне видалення мигдалин проводиться практично наосліп, навпомацки. При цьому існує ймовірність неповного видалення тканини аденоїдів, що призводить до повторного розростання.
Сучасний метод видалення аденоїдів – ендоскопічна операція, яка проводиться під загальним наркозом. При цьому видалення аденоїдів проходить під візуальним контролем і, відповідно, виконується більш ретельно. Короткочасний наркоз не шкодить дитині (при відсутності протипоказань до нього) і не залишає негативних спогадів про процедуру.
Під нетрадиційним лікуванням аденоїдів найчастіше мають на увазі використання немедикаментозних методів. Варто пам’ятати, що в даній ситуації більшість методик використовуються не тільки цілителями, а й кваліфікованими дитячими ЛОР-лікарями. Якщо розглядається можливість консервативного лікування аденоїдів, варто порадитися з лікарем про можливість терапії без традиційних фармпрепаратів. Абсолютне показання до прийому антибіотиків – ангіна носоглоткового мигдалика. У більшості інших випадків лікар охоче піде назустріч батькам, призначивши найбільш безпечні для дитини способи лікування.
Наведена інформація не є рекомендацією до лікування аденоїдів, а є коротким описом проблеми з метою ознайомлення. Не забувайте, що самолікуванням можна нашкодити своєму здоров’ю. При появі ознак хвороби або підозрі на неї необхідно негайно звернутися до лікаря. Будьте здорові.
