Венеричні захворювання і їх види

Венеричними називають хвороби, які передаються при статевих контактах. До них відносяться, перш за все, такі п’ять: гонорея, м’який шанкр, венеричний лимфогрануломатоз, сифіліс, донованоз.

В даний час всі хвороби, які, перш за все, передаються за допомогою статевого контакту відносять до групи ІПСШ (або ЗПСШ), що позначає інфекції (або захворювання), що передаються статевим шляхом.

При цьому деякі, скажімо так, класичні венеричні захворювання, а також ІПСШ можуть передаватися іноді і іншими шляхами або взагалі бути вродженими. Але основним шляхом зараження виступає в будь-якому випадку статевої.

Гонорея – причини розвитку, симптоми, діагностика захворювання

Гонорея – проявляється симптомами, зумовленими гнійним запаленням. Збудник хвороби – гонокок, який може крім статевого шляху передаватися дитині в процесі пологів від матері і практично не передається побутовим шляхом.

Симптоми гонореї дають про себе знати на 2-10 добу після початку зараження. Можна відзначити виникнення різких болів при сечовипусканні, біло-жовті з уретри і піхви гнійні виділення. Крім того, у жінок спостерігаються між менструальними циклами кров’янисті виділення, а також болі внизу живота. Поразка гонококкового глотки і прямої кишки симптомів специфічного характеру не має. Іноді відзначається біль в горлі, біль в прямій кишці, гнійні виділення з прямої кишки.

В окремих випадках гонорея протікає навіть безсимптомно. У такому випадку і при неправильному її лікуванні, процес, як правило, переходить в хронічний. В результаті захворювання поширюється на інші органи.

Щоб діагностувати гонорею в основному досить провести мікробіологічне дослідження мазка з піхви і уретри. Додатково іноді потрібен аналіз крові з метою виявлення до гонококку антитіл.

Сифіліс

Сифіліс – здатний передаватися шляхами статевим і контактно-побутовим. Захворювання характеризується чіткою стадийностью. Перша стадія – в місці проникнення блідої спірохети (збудник хвороби) з’являється шанкр, який є безболісною, що проходить в основному непоміченою виразкою, що не доставляє хворому яких би то ні було незручностей. Друга стадія захворювання – сифілітична висипка. Стадія третя – сифілітичне ураження внутрішніх органів. Іноді виділяють також четверту стадію – нейросифилис (ураження спинного / головного мозку).

Діагностика сифілісу проводиться за специфічними аналізами крові. При цьому слід зазначити, що найпоширеніший з методів – реакція Вассермана – може дати хибнопозитивний результат. Тому потрібне підтвердження за допомогою більш специфічних аналізів.

М’який шанкр

М’який шанкр (або шанкроїд, венерична виразка) – венерична хвороба, поширена в Африці, Південній / Центральній Америці, Азії.

Через 2-10 днів з моменту зараження з’являється (в місці проникнення збудника) почервоніння, яке змінює невеликий гнойничок, самостійно розкривається з утворенням м’якої болючою виразки.

Діагностують цю хворобу мікроскопічними дослідженнями виділень з виразки.

Венерична лімфогранульома

Венерична лімфогранульома (також – «паховий лімфогранулематоз») викликається хламідіями. В основному зустрічається в тропіках / субтропіках, портових містах, США.

Через 5-21 діб з моменту зараження виникає невеликий горбок (або пухирець), який досить швидко проходить і не доставляє яких би то ні було незручностей. Через 7-28 діб після цього виникає запалення лімфовузлів. Вони зливаються між собою, утворюючи хворобливі пухлини. Шкіра над пухлинами з червонуватим різної інтенсивності відтінком. У продовженні захворювання лімфовузли розкриваються, виділяється жовтий гній.

Діагностування проводиться специфічними аналізами крові, мікробіологічними дослідженням гною.

Донованоз

Донованоз (також – гранульома пахова / венерична). Рідко можна зустріти в Європейському регіоні.

Інкубаційний період до 12 тижнів. Після цього на місці проникнення бактерії-збудника розвивається червоного кольору гороховидний вузлик, що перетворюється швидко в виразку з нерівними краями. Виразка збільшується, досягаючи часом досить значних розмірів.

Діагностування – мікроскопія виділень з виразки.

Профілактика і методи лікування венеричних хвороб

Необхідно відзначити, що лікування всіх венеричних хвороб грунтується на антибактеріальних препаратах – сульфаніламіди, антибіотики. Препарати підбирає тільки лікар. Лікування повинно відбуватися строго під контролем лікаря.

Профілактика венеричних хвороб – обмеження сексуальних контактів з партнерами малознайомими, використання презервативів, обмеження числа статевих партнерів, дотримання правил особистої гігієни. Для профілактики хронічних форм венеричних хвороб – своєчасне (при найменшій підозрі на хворобу, як у себе, так і у статевого партнера) звернення до лікаря, суворе дотримання лікування і рекомендацій лікаря.

Наведена інформація не є рекомендацією до лікування венеричних хвороб, а є коротким описом захворювання з метою ознайомлення. Не забувайте, що самолікуванням можна нашкодити своєму здоров’ю. При появі ознак хвороби або підозрі на неї необхідно негайно звернутися до лікаря. Будьте здорові.